Андрій народився у місті Дружківка Донецької області. З підліткового віку займався спортом. Захоплювался музикою та любив танцювати брейк-данс. З 18 років хлопець пішов служити у Збройні сили України, адже хотів звільнити рідну Донеччину від окупантів. Брав участь в АТО/ ООС.
Коли почалася повномасштабна війна, Андрій разом з родиною переїхав на Прикарпаття. Оселився у селі Яворів на Івано-Франківщині. Згодом призвався до ЗСУ.
Альт служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Він вирушив захищати рідну Донецьку область, де ворожий снаряд обірвав його життя.
Посмертно солдат Альтиченко нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Мій брат був добрим і мужнім чоловіком,завжди йшов на допомогу іншим людям,він з перших днів війни був на захисті країни,я дуже пишаюся та сумую за ним!», – розповіла сестра Яна.
Поховали захисника на цвинтарі у селі Яворів Івано-Франківської області.
«Андрій обіцяв повернутися до своїх рідних, і навряд чи хто міг подумати, що невблаганна смерть забере його, що ворожий снаряд так швидко обірве молоде життя… Він став рідним для кожного з нас, бо поріднили нас Україна та жорстока війна», – зазначив Долинський міський голова Іван Дирів на прощанні із захисником.
У Андрія залишилися дружина, маленький синочок, мама, бабуся, дві сестри та брат.
