Петро народився у селі Жужеляни Львівської області. У 2014-му здобув фах гірничого техніка-електромеханіка в Червоноградському гірничо-економічному коледжі. Працював на шахті. У 2016-му пішов служити до ЗСУ. Наступного року брав участь в АТО, за що був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». Потім повернувся до цивільного життя. Працював начальником відділу охолодженої продукції в компанії «Агро-Інвест». У вільний час займався саморозвитком, цікавився ІТ-технологіями.
2019 року одружився. Згодом у пари народилася донька. Подружжя мріяло про мирне та щасливе майбутнє, але всі плани зруйнувала війна.
Під час повномасштабного російського вторгнення Петро знову приєднався до лав Збройних сил України. Служив у 105-му батальйоні 63-ї окремої механізованої бригади.
«Петя був мужній, сильний і добрий. Він був найкращим чоловіком і батьком. Завжди вмів підтримати і розвеселити. Він був моєю опорою, моїм коханим. Він пішов на війну задля кращого майбутнього для нашої донечки», – розповіла дружина загиблого.
Поховали захисника у рідному селі.
У Петра залишилися мама Надія, двоє братів Андрій та Юрій, дружина Іванна та донечка Вікторія, якій на момент загибелі батька було 3 роки.
