Андрій був родом із села Нападівка Вінницької області. До 9 класу навчався у Нападівській середній школі, далі продовжив навчання у Липовецькій школі. Згодом закінчив Київський коледж будівництва, архітектури та дизайну. Працював будівельником, був хорошим фахівцем. Дуже любив свою роботу та людей, які оточували його.
Під час повномасштабної війни чоловік став бійцем ЗСУ. Проходив службу в 71-ій окремій єгерській бригаді Десантно-штурмових військ.
«З чоловіком ми прожили разом 16 щасливих років. Андрій – найкращий в світі чоловік і батько для своїх дітей. Завжди був надійною опорою для нас. Відповідальний, добрий, завжди усміхнений. Таких, як мій Андрій, більше немає. Я пишаюся своїм чоловіком, він для нас Герой і завжди буде найкращим. Обов'язково ще будемо разом, завжди у моєму серці, в моїй душі, люблю безмежно, люблю крізь світи», – розповіла дружина полеглого воїна.
Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали Андрія у рідному селі Нападівка.
У воїна залишилися дружина Тетяна, син Артем, донька Поліна, брати, сестри та друзі.
