Олег народився у місті Камʼянське Дніпропетровської області. Жив у місті Вільногірськ рідної області. Навчався у школі №2. Здобув фах електрика у Вільногірському технікумі. Працював на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті електриком та енергетиком, був головним інженером у КП «Жилсервіс», на заводі «ЗБВ». Двічі обирався депутатом Вільногірської міської ради. Був учасником Революції Гідності.
З 2014 року чоловік присвятив своє життя захисту рідної країни. Був учасником АТО/ООС. Пройшов шлях від простого солдата до штаб-сержанта. Під час повномасштабної війни Олег обіймав посаду командира мінометної батареї 57-ої окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Вторгнення зустрів разом із побратимами на Донеччині. Згодом боронив Луганщину та Херсонщину.
За весь час служби у ЗСУ військовий був відзначений державними нагородами: орденами «За мужність і відвагу», «Сталевий Хрест Непереможних», «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «За оборону рідної держави», нагрудними знаками «Знак пошани» і «Гідність та честь», почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу – Головнокомандувача ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, відзнаками «За службу», «Лицарський хрест родини Мазеп», «За службу державі», двома відзнаками командувача об’єднаних сил «Козацький хрест» ІІІ ступеня.
«Вірний військовому і громадянському обов’язку. Улюблений батько, дідусь і чоловік. Дуже добра і позитивна людина. Людина, яка може завжди дати пораду», – розповіла донька загиблого Богдана Фактуліна.
Поховали Героя на Алеї Слави цвинтаря у Вільногірську.
Вдома на Олега чекали мама, сестра, дружина, троє дітей та двоє онуків.
