Олександрові було 36 років. Народився в Обухові на Київщині. Навчався в тамтешніх школах №2 та №1 імені Андрія Малишка. Рано залишився без батьків, узяв на себе піклування про молодшу сестру. Підпрацьовував на різних роботах – на будівництві та підприємствах рідного міста, у службі таксі. Обожнював ремонтувати авто і проводити час з дітьми.
У вересні 2022 року добровільно пішов захищати Україну. В складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади воював на Донеччині, Харківщині та в Запорізькій області.
«Дружнім до товаришів, сміливим у бою, вимогливим до себе – таким був наш земляк Олександр Володимирович Бекманюк. А ще – добрим чоловіком та лагідним батьком. Разом з дружиною виховували її дочку Альону та спільного синочка Андрійка. Він намагався дати їм всю ту любов, якої бракувало йому самому в дитинстві. Високе відчуття чоловічого і воїнського обов'язку завжди рухало Олександром: добре характеризувався по службі, був двічі поранений», – розповіли в Обухівській міській раді.
«Саша був люблячим батьком. Дітей не розділяв та любив однаково. Турботливий, добрий, чуйний чоловік і батько», – сказала про загиблого цивільна дружина Тетяна.
Олександра поховали на міському кладовищі «Польок» в Обухові.
У нього залишилися син, донька, дружина та сестра.
