Олександр народився 21 червня 1989 року у місті Берестин. Навчався у місцевій школі №2 та Берестинському аграрно-технічному коледжі імені Ф. Я. Тимошенка. Закінчив Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. Петра Василенка та військову кафедру Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Жив у обласному центрі, працював енергетиком в АТ «Харківобленерго» та компанії «Energy Group».
З початку повномасштабного вторгнення Олександр добровільно став на захист України. Був командиром зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки окремого батальйону територіальної оборони 113-ї окремої бригади територіальної оборони.
«Олександр був цілеспрямованим та наполегливим чоловіком, відповідальним не лише за себе та родину, а й за підлеглих. Адже років вісім в енергетиці обіймав різного рівня керівні посади. Він хоч і був вимогливим, але його підлеглі завжди знали, що можуть звернутися до нього по допомогу. Так сталося і коли він став командиром взводу: його пріоритетом стало збереження життя солдатів.
Був компанійським, веселим та харизматичним, мав багато хороших друзів, любив активно проводити вільний час. Мріяв власноруч побудувати будинок, відкрити бізнес та мати ще й доньку», — розповіла дружина Тетяна.
Незадовго до загибелі на питання дружини, чи не шкодує він, що доєднався до ЗСУ, сказав: «Як я дивитимусь в очі сину, коли він мене запитає: «Тату, а де ти був, коли була війна?».
Олександра посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня. На честь воїна перейменували Центральну вулицю в селі Кирилівка, а також присвятили пісню.
Похований на кладовищі №1 у Берестині.
У нього залишилися дружина, син, батьки, сестра та інші рідні.
