Олександр Вікторович родом із села Котюржинці Хмельницької області. Здобув професію водія в училищі селища Чорний Острів. Потім пройшов строкову військову службу. Працював за фахом у колгоспі, був рибалкою та будівельником.
У 2014-му вирушив добровольцем в АТО, наступного року отримав медаль «За оборону рідної держави». Після демобілізації повернувся до мирного життя.
25 лютого 2022 року чоловік поїхав до військкомату, щоб знову стати на захист Батьківщини. 6 березня він долучився до Збройних Сил України. Служив гранатометником у 68-ій окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Разом із побратимами боронив Східний напрямок фронту.
«Тато до останнього подиху був вірним своїм побратимам і державі. Усі, хто його знав, скажуть, що він людина неймовірної доброти – він ніколи нікого не образив, ні людини, ні тварини, усім допомагав, усіх підтримував та заспокоював. Я пишаюсь своїм батьком, він – Герой! Він віддав за наш з вами спокій найцінніше – своє життя…» – написала донька загиблого Іванна.
Поховали Олександра в рідному селі.
У нього залишилися мама, дружина та донька.
