Микола народився 17 грудня 1983 року в місті Золочів на Львівщині. Закінчив Міжрегіональну Академію управління персоналом за спеціальністю «Право/правознавство. Комерційне та трудове право». Був вправним майстром у сфері будівництва. Також мав власну пасіку, де кожен вулик зробив своїми руками.
Під час повномасштабної війни Микола служив у складі 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської на посаді механіка-водія, згодом його перевели до піхоти. Загинув у перший день в окопах.
«Микола любив людей і був поруч із ними. Він розвивав свою Богом дану й визначену здатність любити через служіння ближньому. Сильний дух відданості друзям і ближнім не спиняв його перед жодним ділом. З ним легко було дружити і ріднитися. Він заряджав енергією світла й позитиву. Він був відданим братом. Завжди підтримував свою сестру Марію і похресницю Ніну, цікавився їхнім життям, щиро вболівав та радів успіхам, а у важкі часи теплим словом й усмішкою забирав тривогу й сум, даючи надію. Життєвий девіз Героя – «надійся на себе». Микола був найкращим чоловіком для мене та люблячим татом для сина Гліба, завжди знаходив час для нього. Він мені казав, що у житті йому потрібна Анна, Гліб і маленька комірчина…», – згадала дружина Анна.
«Миколка – той, хто вмів слухати, знав, як порадити, кількома простими словами міг втішити, пожартувати, підняти настрій і розвіяти сумніви, а також промовчати й пробачити», – розповіли його друзі.
Захисника поховали у селі Зозулі.
У нього залишилися дружина Анна, син Гліб-Ярослав, сестра Марія і друзі.
