Микита народився на Харківщині. Закінчив музеєзнавче відділення державної академії культури в обласному центрі. У 2000 році очолив новостворений музей історії Харківського національного університету будівництва та архітектури. Розробив концепцію, збирав експозиції, проводив екскурсії та виставки. Паралельно викладав на кафедрі філософію архітектури.
А ще чоловік керував гуртком шаблевого бою. Молодь тягнулася до Микити, він був добрим педагогом і мав багато молодших друзів. Мріяв відкрити музей війни та збирав звідусіль артефакти, відчуваючи Харків як форпост великих воєн. Згодом організував Куточок Слави, присвячений гібридному етапу російсько-української війни (АТО).
Микита бачив музей як динамічне культурне середовище. Проводив із молоддю історичні реконструкції. Керував Центром військово-патріотичного виховання, організовував при музеї екскурсії та заходи пам’яті воїнів російсько-української війни. Проводив виставки харківського художника Микити Тітова, художників та учасників АТО Сергія Пущенка та Юрія Неросліка, а також виставку фотографій «Брати по війні: чотирилапі добровольці».
На дозвіллі чоловік займався лижним спортом і туризмом.
Микита разом з батьками брав участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності. Коли Росія вторглася у 2014 році, вирішив піти на фронт добровольцем. Спочатку чоловіка не взяли до армії через хвору спину. Але вже з серпня 2014-го, фактично з Дня незалежності, Микита служив на кордоні з Росією, в Миколаївці Куп’янського району. Там зазнав тяжкої травми й потім довго лікувався.
Демобілізувавшись, чоловік знову пішов вчитися – на військового психолога в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. У серпні 2021 року він підписав контракт із зенітним дивізіоном і потрапив під Волноваху. А далі почалася повномасштабна війна.
Микита боронив країну у складі 53-ї окремої механізованої бригади, служив механіком-водієм 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу, 4-ї механізованої роти, 2-го механізованого батальйону. Мав звання солдата.
За гідну службу оборонця нагородили нагрудними знаками «Ветеран війни» та «За взірцевість у військовій службі» III ступеня
«Микита Білостоцький – людина контрастів. Іронічний та інтелігентний, скромний і відповідальний. Був добрий і світлий, чутливий, але відважний. Відкритий до світу і небайдужий до життя. Жив у мало пов’язаних світах: подорожі й ігри, реконструкції й філателія, фентезі та Друга світова. Для мене Микита був коханим чоловіком. Добрий, начитаний, зі своєрідними інтересами. Великий мрійник і водночас людина дії. Нас об’єднала спільна робота – викладання на кафедрі філософії та створення Воєнно-патріотичного центру ХНУБА при музеї. Це був другий для обох, щасливий шлюб. Микита, маючи доньку від першого шлюбу, став батьком моєму синові, для якого був прикладом і взірцем», – розповіла дружина захисника.
Поховали воїна на Алеї Слави Харківського міського кладовища №18 (12 квартал 9 ряд 11 місце).
У Микити залишилися батьки, дружина, донька та син.
