Олександр народився в селищі Старий Салтів на Харківщині. З 2001 року жив у селі Шевченкове рідної області. Закінчив Харківський комп'ютерно-технологічний фаховий коледж НТУ ХПІ. У мирному житті був вільноробочим.
«Олександр був дуже працьовитий, постійно намагався бути з роботою, також допомагав оточуючим з працевлаштуванням. З перших днів війни допомагав студентам гуртожитку, в якому проживав, коли вчився, підтримував усіх, підвозив питну воду і продукти, чергував на вахті, також з комендантом гуртожитку облаштував бомбосховище для студентів і всіх, хто потребував допомоги», – зазначили близькі загиблого.
Під час повномасштабної війни, 23 квітня 2022 року, чоловік приєднався до Збройних Сил України. Спочатку обороняв Харківщину в складі спеціального підрозділу «Кракен» ГУР МОУ. А 10 серпня 2022-го перевівся до лав 227-го батальйону 127-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
«Олександр був справедливий і доброзичливий, надавав допомогу тим, хто її потребував, і відстоював правду за будь-яку ціну. Пішов до лав армії добровольцем, бо не зміг бути осторонь. Нам його дуже не вистачає…» – додав його рідний брат Валерій.
Посмертно солдат Бондаренко Олександр Сергійович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника в селі Шевченкове на Харківщині.
В Олександра залишилися мама і рідний брат.