Геннадій народився 9 червня 1974 року в Маріуполі. Навчався в школі №10.

«Син дуже любив читати. У нас удома була велика бібліотека, яка, на жаль, згоріла навесні 2022 року. Колекціонував марки, мав три великі альбоми. За характером був лагідним. Любив тварин, всіляку живність. Його улюблений вислів: «Не бийте мух, вони як птахи, їм теж хочеться літати». Жодної мурашки не знищив, завжди брав у руки і виносив на вулицю. Ніколи за життя не палив, не лаявся. І компанія в нього була така ж – усі хлопці грамотні, начитані», – розповіла мати Неля.

Спеціальну освіту здобув у механіко-металургійному коледжі. Працював докером в порту, на металургійному комбінаті «Азовсталь» і підприємстві «Азовське морське пароплавство».

У 2017 році Геннадій долучився до територіальної оборони міста. Прагнув навчитися тримати зброю, щоб у разі потреби стати на захист рідного Маріуполя.

«Син продовжував працювати докером, а двічі на рік по кілька тижнів виїжджав на полігон разом з іншими хлопцями з ТрО. Військкомат давав офіційне звільнення від роботи на час зборів. Йому дуже подобалася військова справа, тож, коли наприкінці 2021 року закінчився контракт, син вирішив подовжити його ще на три роки», – розповіла Неля.

З самого ранку 24 лютого 2022 року Геннадій приїхав до матері з речами та документами. Сказав, що повинен йти захищати своє місто від російських загарбників.

«Як зараз пам’ятаю його слова: «Мамо, не переймайся, це ненадовго – днів на десять». Ми навіть не обійнялися, і син побіг. Він охороняв маріупольську телевежу. Щовечора телефонував. У розмові 2 березня сказав, щоб я не хвилювалася, бо може не бути зв’язку. «Ми їх б’ємо, а вони лізуть», – це були останні слова в нашій розмові. Більше я його не чула», – поділилася мати.

Більше Неля звісток від сина не отримувала. За свідченнями, востаннє оборонця бачили 14 березня в лікарні 17-го мікрорайону, яку згодом знищила авіабомба.

«Ми шукали Гену, але безрезультатно. Я здала ДНК і чекала. У липні 2023 року мені зателефонували з одного з відділів поліції Києва, запросили до себе – стався збіг ДНК. Тіло сина було знайдено на території металургійного комбінату «Азовсталь». Судмедексперт сказав, що у сина були розтрощені всі кістки – це характерна ознака загибелі від авіаційного удару», – розповіла Неля.

Воїна кремували 30 липня 2023 року на Байковому кладовищі. Поки урна з прахом зберігається в колумбарії. Неля хоче після звільнення Маріуполя поховати сина в рідному місті, яке він так любив.

З рідних у Геннадія залишилися мати та племінниця.

*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.