Станіслав народився 8 липня 1993 року в селі Красна Лука на Полтавщині. Останнім часом жив у обласному центрі. Закінчив Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» за спеціальністю «Правознавство». У мирному житті працював адміністратором медіапроєктів. Цікавився мовами, літературою, історією. Подорожував, займався спортом, малював і писав вірші. Любив свій велосипед і мріяв проїхати марафон. А ще хотів створити равликову ферму, жити в селі та розвивати його.
Під час повномасштабного вторгнення Станіслав долучився до війська. Служив санітарним інструктором роти 13-ї бригади оперативного призначення «Хартія» НГУ. Позивний Лука був пов’язаній із селом Красна Лука, яке чоловік дуже любив. Крім того, Станіслав був бойовим медиком, а покровитель лікарів – Святий Лука. Станіслав поєднав ці два значення в одному псевдо.
«Станіслав був надзвичайно світлою та позитивною людиною, люблячим чоловіком і турботливим сином. Любив життя, поспішав жити. Для багатьох був наставником і вірним другом. Був душею компанії, у вільний час писав вірші, дуже любив танцювати. У нього була гарна літературна мова, він був ерудованою людиною. Завжди навчався, дізнавався щось нове», – розповіла дружина Дарина.
«Жодного дня не давав спокою: підходив у будь-який час і перевіряв, як ти можеш накласти турнікет чи перемотати ділянку умовного поранення. Постійно брав на себе організацію роботи взводу – обов’язки, які міг і не виконувати. Коли ми були у Серебрянському лісі, разом зі мною виводив і заводив групи бійців на позиції, не цурався фізичної праці, облаштовував позиції», – розповів побратим Юрій.
«Ми зайшли у Вовчанськ, Стас йшов одним із перших. Коли окупанти вбили старшого групи, Лука взяв на себе координацію. Коли ми потрапили в засідку і вийшли з неї, він такі страшні рани хлопцям обробляв, що не скажеш, що то не лікар. Був сміливою людиною, відданою своїй бойовій справі, відданою своїм товаришам», – додав побратим Олександр.
Захисника нагородили нагрудним знаком командувача Нацгвардії «За доблесну службу».
Поховали Станіслава на кладовищі в селі Красна Лука.
У нього залишилися: мати Валентина, батько Микола, дружина Дарина та сестра Оксана.
