Данило народився в Києві. Навчався у Спеціальній школі №4 Оболонського району. Ніколи не відмовляв молодшим у допомозі, завжди захищав їх і підтримував. У 2020 році вступив на бюджет до НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Вчився на факультеті галузевого машинобудування. Мріяв бути військовим, тому почував себе не на своєму місці.
З початком повномасштабної війни Данило намагався потрапити у військо. Через проблеми зі здоровʼям отримував відмови, але надій не полишав. У 2023 році вирішив спробувати востаннє. Подав заявку в 12-ту бригаду спеціального призначення «Азов». Пройшовши курс молодого бійця, став навідником гармати. Весь час самовдосконалювався, покращував навички та знання в багатьох сферах. За словами побратимів, Харві був спеціалістом своєї справи, душею компанії, сміливим, відважним та мужнім. Вважаючи себе вмотивованим та амбіційним, прийняв рішення перейти в групу розвідки спеціального призначення: «Я молодий, і якщо вже потрапив на війну, то маю набути певного досвіду. Хочу особистого зростання як воїна. Хочу пізнати багато чого нового і відточити навички до ідеалу». Саме там Данило відчув себе сповна щасливим і нарешті зрозумів, що обрав правильний шлях. Псевдо Харві йому запропонувала наречена: «Візьми собі з назви штормів, бо ти на своєму шляху руйнуватимеш усе, лише б дійти до своєї мети й отримати бажане». Так і сталося.
«Він був неймовірною людиною. Усмішка ніколи не сходила з його вуст. Він навіть дав настанову обрати на його поховання фото, де усміхається: «Бо усмішка у мене навіть тоді, коли страшно, коли весело чи сумно. Завжди». Таких людей, як Данюша, більше не буде. Бути настільки вмотивованим і хоробрим воїном й одночасно віддавати все можливе заради людей, яких любиш, може не кожен. Таке кохання вічне. Для мене честь бути його до кінця життя. До кінця його життя. Та й мого також. Я докладу всіх зусиль, щоб про його відвагу знали всі. Тому що воїн живе доти, доки памʼять про нього не згасне. Харві був світлою людиною, гідним воїном, гарним побратимом, який ніколи не залишить в біді. Він був і залишається найкращим чоловіком, сином і братом. Тепер довіку», – написала наречена Юлія.
«Я з ним прийняв його останній бій, він гідно бився, в його очах я не бачив ні боягузтва, ні страху. За той час, який ми з ним провели, я чув від Харві лише сміх, жарти і бачив його лише з усмішкою», – пригадав побратим.
Данило нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. У школі та університеті, де він навчався, встановили меморіальні дошки на його честь. У Святошинському району є графіті з його обличчям. Побратими та близькі вшановують памʼять воїна, вдягаючи футболки з цитатами і фото Харві. Підіймаються на вершини гір і вішають прапори на його честь. Створенням цих атрибутів памʼяті займається наречена Данила.
Поховали воїна на Берковецькому кладовищі в Києві.
У Данила залишились батьки, сестра та кохана наречена.
