Костянтин народився у місті Нова Каховка Херсонської області. Закінчив школу №8. З 10 років займався спелеотуризмом у Центрі спорту, туризму та екскурсій «Данапріс». Навчався у Новокаховському політехнічному фаховому коледжі НУ «Одеська політехніка» за спеціальністю «Технології машинобудування». На дозвіллі любив готувати, поєднуючи різні смаки у стравах.
«Переломний момент у житті настав у 2014 році: він почав розуміти, що викладання історії в школі не відображає реальність і не відповідає його поглядам. Тому він взагалі відмовився відвідувати ці уроки. Дочекавшись повноліття, у 2019 році долучився до лав 12-ї Резервної сотні ДУК Правого Сектору, а згодом вирішив служити в армії. Хоча він мав проблеми з зором, пройшов медкомісію у лінзах, і у 2021 році був зарахований на строкову службу.
Саме в цей час Костя зустрів кохання, свою споріднену душу, яка надихала та була цілим світом для нього. На жаль, Тетяна померла за місяць до весілля. Це стало найбільшою втратою для нього. Але він йшов далі до мети за будь-яку ціну захистити свою рідну Україну… Мріяв про сім'ю та будинок в Чернівцях, але обрав шлях Воїна, бо не міг залишитися осторонь у боротьбі за свободу України», – розповіла його мати Ольга.
Коли почалося повномасштабне вторгнення хлопець проходив строкову службу. У 2023 році Костянтин перевівся на контракт до НГУ. Воював у 12-й бригаді спеціального призначення «Азов». Був гранатометником. Побратими згадують його як сміливого та рішучого бійця.
Костянтина поховали там, де він просив – поряд із коханою в селі Вербки на Дніпропетровщині.
У нього залишилися мама, вітчим і молодша сестра.
