Олександр народився у місті Фастів на Київщині, закінчив місцеву школу №3. Опанував професії кухаря та бармена-офіціанта у ВПУ №1 Київського національного торговельно-економічного університету. У 2002 році прийняв військову присягу у в/ч А1867, де проходив строкову військову службу. У цивільному житті тривалий час працював у ТОВ «Пивоварня Зіберта». Паралельно навчався у Лохвицькому механіко-технологічному коледжі та опанував фах техніка-механіка.
Із початком повномасштабного російського вторгнення чоловік добровольцем став на захист України. Воював у лавах 208-го окремого батальйону 114-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був стрільцем-водієм.
За час служби захисника нагородили медалями «За оборону рідної Держави» та «Незламним героям російсько-української війни», а також відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
«Олександр був патріотом до глибини душі, завжди повторював: «Хто ж, як не я!». Він був і залишився прикладом гідного чоловіка, захисника своєї Батьківщини. Завжди був такий щасливий, життєрадісний, писав найгарніші вірші. Він прожив дуже коротке життя, але воно було світле. Ми всі вклоняємося йому за все, що він зробив для нас, для нашої родини та рідної землі», – розповіла племінниця Катерина.
Поховали Олександра на Алеї Слави Інтернаціонального кладовища у рідному місті.
У нього залишилися батьки Леонід Григорович та Людмила Володимирівна, дружина Юлія, сини Даніїл та Андрій, сестра Лілія, брат Максим, племінник Андрій, племінниці Катерина, Олена, Анастасія та вся велика родина.
