Руслан народився в селі Кодня Житомирської області. Жив у Житомирі. Закінчив Житомирський автодорожній коледж. У мирному житті працював в ТОВ «Тетерів Будпроект». З дитинства займався футболом, до вторгнення грав у ФК «Кодня», був одним із тих, хто активно відстоював існування місцевого футболу.
Під час повномасштабної війни чоловік став бійцем Збройних Сил України. Службу проходив на посаді стрільця-помічника гранатометника у 1-ій окремій танковій Сіверській бригаді.
«Ми з ним двійнята. Ніби частинку себе поховала разом з ним, ми були дуже близькими. Був добрий, веселий, справедливий, життєрадісний, мав багато друзів, любив життя, був справжнім патріотом, йому боліла доля України. Останні його слова в повідомленні мені були: «Не хвилюйтесь, все буде Україна!». Він писав їх ніби не мені, він адресував їх усім нам. Він усе знав, він знав, що не повернеться з того бойового завдання, але заспокоював, казав, що все добре й обов'язково зателефонує. Тиша... й досі тиша від нього... Дякую, що приходиш у снах і обіймаєш», – поділилася рідна сестра загиблого Людмила.
Поховали воїна в рідному селі.
У Руслана залишились батьки, брат, сестра, рідні та друзі.
