«Юра в перший день великої війни евакуював нас у безпечне місце. Зранку 22 березня він подзвонив, сказав, що піде на позиції. Потім відіспиться і зателефонує знов. Але я так і не дочекалася дзвінка. Наступного дня набрала знайомого, який був із ним у підрозділі. Він і повідомив, що Юри більше немає», – розповіла дружина Раїса.
Побратими евакуювали тіло чоловіка, а 25 березня поховали на старому цвинтарі в мікрорайоні Забарівка. Автомобільний міст уже був розбомблений, а ворог потужно обстрілював Чернігів, тому ні дружина, ні донька не змогли приїхати, щоб попрощатися з Юрієм.
Юрій народився в Чернігові. Після школи вчився на столяра. Працював у компаніях з виробництва меблів. Одружився, згодом у сім'ї народилася донька. Пізніше родина переїхала в село Новоселівку, що в передмісті Чернігова. Спочатку жили в гуртожитку, потім Юрій власноруч збудував дім. Під час російської агресії в 2014 році воював на сході України.
Під час повномасштабної війни Юрій повернувся до лав ЗСУ. Служив у 1-й окремій танковій бригаді.
«Юрій постійно працював, робив усе, аби ні я, ні донька не мали ні в чому потреби. Особливо часу на розваги в нього не було. Він дуже любив риболовлю, але часто їздити не мав можливості. Для нашої родини практично самостійно збудував дім. Але ми там тільки 2 роки встигли пожити. А потім розпочалася повномасштабна війна. Наш дім зруйнований 16 березня, туди було пряме влучання. А за кілька днів не стало й чоловіка», – розповіла Раїса.
У Юрія Короткова залишилися дружина й донька.