Віталію було 30 років. Він народився в селі Пилипенки Полтавської області. Здобув освіту в Білоцерківському національному аграрному університеті за напрямом аграрна наука та продовольство. У мирному житті працював заступником керівника в супермаркеті АТБ. Обожнював футбол. Мешкав у місті Біла Церква на Київщині.
У 2014-му Віталія призвали на військову службу. Два роки він був у складі батальйону «Азов», а потім звільнився, щоб доглядати за хворою матір'ю.
Із початком повномасштабного вторгнення знову став на захист України. Обіймав посаду навідника 3-ї окремої штурмової бригади. Проходив навчання, згодом воював на Донецькому напрямку. У лютому 2024-го Віталій брав участь у боях за Авдіївку. Деякий час після повернення перебував у госпіталі, а коли одужав, його скерували в село Орлівка Донецької області.
Нагороджений медаллю «Учасник військового параду» та «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.
«Віталій був дуже добродушним, доброзичливим, людиною з відкритим серцем, якій можна було довіритися. Щедрий, чесний та справедливий, акуратний, ввічливий і відповідальний. На роботі – стриманий, але мав чудове почуття гумору», – сказала цивільна дружина Вікторія.
Поховали захисника на Алеї слави Сухоярського кладовища в місті Біла Церква.
У Віталія залишилися мама, вітчим, цивільна дружина, син та донька від першого шлюбу.
