Валерій народився 12 травня 1982 року в селі Вишеньки Київської області. Закінчив Вишенський ліцей ім. А.Дячука. Працював водієм у компанії «МЕС», яка займається виготовленням меблів. Обожнював свою роботу.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Валерій долучився до місцевого ДФТГ та активно волонтерив: разом із земляками возив допомогу на схід, допомагав ліпити вареники для бійців. У червні 2024 року отримав повістку і, не вагаючись, пішов до військкомату. Служив у 118-ій окремій бригаді територіальної оборони, де обіймав посаду стрільця. Після короткого навчання одразу потрапив на Покровський напрямок, де тривали важкі бої.
«Місяць вони з побратимами без відпочинку тримали позицію на передовій, доки їх не змінили. Але перепочинок був надто коротким, бо за добу знову були вимушені повернутися на нуль. З 30 серпня 2024 року Валерій перестав виходити на зв’язок. 14 серпня 2025 року надійшла страшна звістка. За результатами експертизи ДНК непоправне підтвердилося», – розповів брав полеглого Юрій.
«Валерій був хорошим батьком, люблячим сином і братом, вірним другом. Його знали як доброго, чуйного чоловіка, який завжди приходив на допомогу…», –додав він.
Поховали Валерія Чепурка в селі Вишеньки на Київщині.
У нього залишилися мати, брат і син.
