Олександр народився 17 квітня 1983 року в селищі Якимівка Запорізької області. Він був наймолодшою дитиною в родині, мав сестру та брата. Навчався в місцевій школі №2.
«Сашко був сильним, сміливим, усміхненим і щирим. А ще непосидючим. Займався боксом, ганяв на скейті», – розповіла сестра Олена.
Коли йому було 14 років, родина переїхала до села Новоданилівка. Тут Олександр закінчив 11 класів. Одразу після школи одружився. 28 січня 2002 року у сім’ї народилася донька Крістіна, а в грудні 2013 року – син Єгор. Згодом Олександр опанував професію водія у Якимівському професійному аграрному ліцеї.
16 червня 2016 року підписав контракт із 36-ю окремою бригадою морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Обіймав посаду старшого навідника самохідного артилерійського взводу. Мав медалі «За участь в антитерористичній операції» та «Учасник бойових дій». Також отримав грамоту від командувача Військово-морських сил за зразкове виконання службових обов’язків. Пройшов курси лідерства у 203-му центрі підготовки сержантського складу.
«У грудні 2021 року в нього була ротація на Донеччині. На початок повномасштабного вторгнення його підрозділ був неподалік Маріуполя, а згодом морпіхи стали на оборону міста. Зв’язок із Сашком був до 5 березня», – розповіла Олена.
У грудні 2023 року сестрі зателефонували з Головного управління Національної поліції та повідомили, що є збіг у базі ДНК.
«Я відмовилася приймати цю звістку. Через рік мені знову зателефонували. Друга експертиза підтвердила спорідненість», – сказала Олена.
Поховали Олександра 16 січня 2025 року на кладовищі в селі Мигія Миколаївської області.
У нього залишилися сестра, брат, донька і син. 9 грудня 2022 року народилася онука Аделіна, яка так і не побачила дідуся.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
