Дмитрій народився в селищі Петропавлівка Дніпропетровської області. Закінчив дев'ять класів школи, а потім – сільськогосподарське училище. Працював у Шахтоуправлінні Дніпровському: спочатку був гірником, а згодом перекваліфікувався на прохідника. Дуже любив будь-яку техніку, обожнював ремонтувати та перебирати машини.
Під час повномасштабної війни боронив країну у сладі 142-ї окремої механізованої бригади. Обіймав посаду стрільця-санітара 414-го батальйону 2-ї роти, мав звання солдата.
«Разом із чоловіком ми ще з 15 років пройшли разом багато випробувань. Падали та підіймалися разом, все робили разом. І коли вже стали на ноги, залишилось тільки жити та радіти життю, надалі досягати успіху. Але не судилося.
Він був і буде для нас чоловіком і татом з великої букви. Він робив усе можливе й неможливе для того, щоб ми були щасливі. На військовій службі показав себе з найкращої сторони. Був готовий до всього, не відмовлявся виконувати свою роботу. Побратими говорили, що на нього можна покластися, що він не підведе», – розповіла дружина Наталія.
Упродовж дев’яти місяців Дмитрія вважали зниклим безвісти. 17 березня 2024 року його тіло повернули рідним. Поховали захисника в рідному селищі Петропавлівка.
У Дмитрія залишилися дружина Наталія, донька Поліна, син Давід, мати Ольга та брат Олександр.
