Олександр народився у Києві. З дитинства малював, займався художнім випалюванням, ходив на бокс. Закінчив школу із срібною медаллю, потім відслужив у армії. В училищі отримав освіту газозварювальника. Працював за фахом. Згодом вступив до Міжнародного науково-технічного університету імені академіка Юрія Бугая на економічну спеціальність. Працював вантажником, охоронцем, робочим у типографії. На дозвіллі любив гуляти з дитиною в парках, ходити в ліс, їздити на велосипеді, читати, дивитися фільми й передачі. Коли мав час, їздили сім’єю на дачу до батьків.
Наприкінці 2020 року влаштувався на «Нову пошту». Проявив себе відповідальним, старанним, неконфліктним працівником. Керівництво на нього могло покластися.
Олександр отримав повістку у квітні 2024 року. Пройшов комісію, отримав направлення на навчання. Два місяці опановував військовий фах. Став оператором безпілотних літальних апаратів. А потім потрапив на Покровський напрямок у складі 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
«У чоловіка не було якихось особливих амбіцій. Він був м’яким, не дуже наполегливим. Мріяв більше заробляти, побудувати дачу, щоб можна було туди брати сина й більше з ним проводити часу… Саша був і на війні, як на роботі – педантичним, відповідальним, намагався давати хороший результат», – розповіла колишня дружина загиблого Вікторія.
Поховали Олександра в рідному місті.
У нього залишився син, рідні, друзі та близькі.
