Віталій народився в селищі Войнилів Івано-Франківської області. Цікавився мотоциклами, автомобілями, футболом. Навчався у Калуському фаховому коледжі економіки, права та інформаційних технологій Івано-Франківського Національного технічного університету нафти і газу. Певний час працював у Польщі, але вирішив повернутися на Батьківщину та підписати контракт із ЗСУ.
У серпні 2024 року хлопець долучився до лав захисників. Воював у складі 3-ї окремої штурмової бригади. Обіймав посаду старшого стрільця-оператора. У вересні навчався у Польщі, отримав сертифікат військового досягнення, здобув базовий військовий вишкіл. Разом із побратимами боронив Харківщину та Луганщину.
«Віталік мужньо відстоював свою територію, боровся за свободу та незалежність України. Був справжнім Героєм, патріотом своєї країни. Дуже любив життя, планував майбутнє. Він був добрим, сміливим, дружнім. Але тепер йому назавжди 19…» – сказав молодший брат Любомир.
«Я і всі наша родина завжди пишалися та пишаємося тим, що Віталій був відданим, щирим, відважним, чесним, справедливим, розумним, сильним духом», – написала мати захисника Марія.
Поховали молодого воїна в рідному селищі.
У нього залишилися батьки та брат.
