Олександр народився і жив у селі Дороге Дніпропетровської області. Закінчив Дерезуватську загальноосвітню школу. Працював вантажником на підприємстві ПрАТ «Придніпровський». У вільний час любив рибалити, подорожувати та відпочивати з родиною.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік приєднався до Сил ТРО ЗСУ. Служив у 110-му батальйоні 111-ої окремої бригади територіальної оборони. Був кулеметником.
«Таких, як мій Санічка, мабуть, немає в цілому світі! Олександр – чоловік, який навчив нас жити! Добрішого та уважнішого чоловіка не бачили в усьому білому світі. Його тепла вистачало на всіх», – розповіла дружина загиблого Вікторія.
«Сашко був третьою найменшою дитиною в сім’ї. Життєрадісний та активний, він завжди брав участь у масових шкільних заходах та сільській художній самодіяльності. Свого часу проходив службу у Збройних Силах України, тому після отримання у квітні 2022 року повістки про мобілізацію, не вагаючись пішов захищати Батьківщину від російських загарбників. Батькам сказав коротко: «А хто, якщо не я?». Чоловік кремезної статури, на обличчі – одна серйозність, а в очах – бісики. Саша мав неймовірне почуття гумору, був цікавим співрозмовником, його поважали і любили. Молодий, тільки жити і радіти життю, працювати і будувати щасливе майбутнє з молодою дружиною…» – зазначили в Іларіонівській громаді.
Поховали військовослужбовця на кладовищі біля рідного села.
В Олександра залишилися батьки, дружина, рідні, друзі та побратими, яким його не вистачає.
