Іван Анатолійович народився в селі Пархомівка Харківської області. Закінчив школу. Згодом поїхав працювати за кордон. Захоплювався спортом, професійно займався футболом.
Під час повномасштабного вторгнення Іван вступив до лав добровольців і став на захист своєї держави. Служив стрільцем у 18-ій Словʼянській бригаді Національної гвардії України. Він прагнув помститися та вшанувати пам’ять загиблого друга Олексія Загаренкова, командира стрілецького батальйону, який загинув у бою з окупантами.
«Ваня був найвеселішим, найдобрішим, найрозумнішим, найхаризматичнішим серед усіх його друзів та серед усіх у його місті. Насправді це той випадок, коли можна сказати, що гинуть найкращі. Він був сміливим, мужнім і добрим. Прекрасний хлопець, друг і син. Людина, яка готова була прийти на допомогу кожному», – розповіла близька людина Кристина Пʼятниця.
Поховали воїна в рідному селі.
В Івана залишилися батьки, старша сестра, інші рідні, друзі, близькі та побратими.
