Віктор народився у селі Котюржинці Хмельницької області. Жив на Харківщині – у місті Красноград - нині Берестин. У 2016 році закінчив Українську державну академію залізничного транспорту. Деякий час працював у Хрестищенській газокомпресорній службі «Шебелинкагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування».
Від червня 2014-го добровільно приєднався до ЗСУ, був механіком-водієм танку «Булат». Брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей. У серпні в районі села Новосвітлівка Луганської області внаслідок обстрілу з РСЗО «Град» отримав численні вогнепальні осколкові поранення.
Звістка про повномасштабне вторгнення застала Віктора вдома, у Краснограді. І замість запланованого лікування він вирушив до військкомату. Згодом приєднався до лав 60-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Там обіймав посаду командира відділення у 98-му батальйоні.
«Віктор любив життя, цінував дружбу... Він вважав, що в житті важливими є такі речі: цінувати час і не відкладати головне на потім; приймати людину такою, яка вона є, а не намагатися її коригувати і контролювати; жити зараз, у цьому самому моменті, бо він ніколи більше не повториться; бути вдячним за той час, який приділяє тобі кохана людина, бо це найцінніше, що в неї є; не зливати бездумно свої емоції на інших, а працювати з почуттями, вчитися їх аналізувати і цим отримувати можливість вдосконалювати себе самостійно. Таким ми його і запам’ятали», – розповіла мама захисника Марія.
Поховали воїна на Алеї Героїв у місті Берестин на Харківщині.
У нього залишилися батьки, брат, сестра та донька.
