Сергій народився в місті Нікополь на Дніпропетровщині. Змалку цікавився історією українського козацтва, захоплювався патріотичною та історичною літературою. Навчався на історичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Згодом був асистентом кафедри Історичного краєзнавства своєї альма-матер, а також істориком у науково-дослідному центрі «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України. Із 2010 року мешкав у Львові.
Автор монографії та низки статей, зробив значний внесок у вивчення історії національно-визвольних змагань 1917-1921 років. Мав непересічний письменницький та поетичний хист.
Офіцерську підготовку проходив у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Боротьба за Україну для нього розпочалася із Революції Гідності. У 2014-му чоловік вирушив на фронт студентом-добровольцем. Воював у батальйоні «Київ-2», а потім – у 10-ій гірсько-штурмовій бригаді.
Під час повномасштабного вторгнення знову став на захист Батьківщини, долучившись до складу 60-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у визволенні Херсонської області. Обіймав посаду заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення. Нагороджений відзнакою президента «За участь в антитерористичній операції», а також нагрудним знаком «Учасник АТО».
«Сергій був добрим сином, люблячим чоловіком і батьком, вірним другом, справжнім патріотом та надзвичайно чесною людиною, розсудливим і мудрим командиром. Поняття страху для нього було немислимим, а офіцерська честь важливішою за життя. Його відважність була прикладом для побратимів. Це велика втрата для сім'ї, науки, українського війська і усіх, хто знав Сергія…», – сказала дружина Василина.
Поховали воїна на Марсовому полі у Львові.
У Сергія залишилися мама, дружина та донька.
