Володимир народився в селі Вілька-Підгородненська Волинської області. Жив у селищі Локачі. Закінчив Львівський зооветеринарний інститут. Певний час працював ветеринаром, потім – лаборантом у місцевій лікарні, згодом став асистентом патологоанатома. Любив тварин, захоплювався риболовлею та колекціонував монети. Цікавився історією та всім, що з нею пов‘язане.
З 2015 року Володимир воював в АТО. Надавав першу медичну допомогу воїнам у гарячих точках Донбасу: Сіверськодонецьку, Попасній, Гранітному, Щасті. Згодом підписав контракт на військову службу у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Був старшим бойовим медиком розвідувальної роти. Мав позивний Док.
З першого дня повномасштабного російського вторгнення Док був на передовій. Брав участь у боях за Київщину, Харківщину, Миколаївщину та Бахмут на Донеччині.
«Мій тато був дуже хорошою і доброю людиною з великим серцем та хорошим почуттям гумору. Завжди приходив на допомогу людям, був патріотом своєї країни! Найбільше в житті любив своїх дітей та онуків. Він завжди говорив, пішов воювати, щоб ми не знали що таке війна і щоб та нечисть не добралася до нас…» – розповіла донька полеглого воїна Іванна.
Поховали військовослужбовця в селищі Локачі на Волині, де він прожив майже все життя.
У Володимира залишилися батьки, дружина, донька, двоє синів та онуки. Його молодший син також боронить Україну.
