Ігор був родом із села Сніжки, що на Київщині. Мешкав у столиці. Закінчив Київське регіональне вище професійне училище будівництва. За фахом – маляр-штукатур. Мріяв про власний бізнес.
Повномасштабне вторгнення застало його в Ірпені – там із перших днів великої війни разом з іншими добровольцями вони влаштували вуличне чергування, взявши під захист жінок та дітей. Ігор хотів вступити до місцевої тероборони, однак охочих було надто багато. Після того, як чоловік декілька разів ходив до військкомату, його мобілізували. 8 квітня 2022 року він став на захист України, долучившись до складу 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Відправився в Донецьку область, на передову позицію. Обіймав посаду стрільця. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Ігор був доброю, позитивною, дружелюбною, люблячою людиною. Мав найвищі життєві принципи. Завжди виступав за справедливість. Попри свій юний вік, був дуже хоробрим воїном, добровільно став на захист України», – розповіла дружина Маргарита.
Поховали воїна на кладовищі в рідному селі.
В Ігоря залишилися дружина, батьки, сестра з сімʼєю.
