Роман народився у селі Крихівці біля Івано-Франківська. Займався спортом, грав у футбол у місцевій команді. Після школи навчався у Київському економічному інституті менеджменту. Мешкав у Києві. Працював на заводі «Антонов».
У 2014 році пішов воювати в АТО, служив у 53-й окремій механізованій бригаді та 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. Пройшов Дебальцеве, Авдіївку, Піски, Мар’їнку. У 2016 році був поранений і комісований.
З початком повномасштабного вторгнення Роман Дземан пішов у ЗСУ добровольцем. Воював у складі 68-ї окремої єгерської бригади на передовій. Рідні та друзі згадують Романа Дземана як справедливого, патріотичного, відповідального і веселого чоловіка. Побратими відгукуються про нього, як про професійного сапера, людину, яка ніколи не відмовить у допомозі.
«Йому пропонували залишитися інструктором для інших бійців, але він не погодився. Знав, що більше користі принесе на передовій. Був майстром своєї справи, завжди йшов першим у бій. І ніколи не жалівся на труднощі, казав: «Все буде Україна», – розповіла мама Галина Дземан.
Роман загинув під час бойового завдання, коли потрапив на міну. Накрив її собою, щоб врятувати побратимів. Похований на кладовищі у рідних Крихівцях.
У Романа залишились дружина, син, батьки та сестра.
