Сергій Григорович народився у селі Хмелівка Київської області. Навчався у школі в селі Клюки, а потім здобув освіту тракториста. Проходив військову службу в армії, згодом залишився служити по контракту.
У цивільному житті працював у ПОСП Ічнянське, СТОВ «Алітон». Був бригадиром на заводі «Пластмас», а потім влаштувався на прилуцьку швейну фабрику. До Ічні повернувся у 2020-му, де почав працювати трактористом у ФОП «Олійник С.В.». У вільний час займався садівництвом, столярством, захоплювався рослинництвом.
«Мій чоловік був дуже спокійний, приязний, комунікабельний. Мав багато друзів і зі всіма людьми вмів знайти спільну мову. Завжди був радий гостям», – розповіла дружина Світлана.
На початку повномасштабного вторгнення, в березні 2022 року, Сергій добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Спочатку служив у складі 26-ої артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича, а потім – у полтавській військовій частині А7097. Обіймав посаду водія четвертого зенітного кулеметного відділення другого зенітного кулеметного взводу другої зенітної кулеметної роти. Захищав Україну на Харківському напрямку.
Поховали Сергія на кладовищі в Ічні.
У нього залишилися дружина, брат, сестра та донька.
На честь захисника відкрили меморіальну дошку на фасаді школи села Клюки у Київській області, де він колись навчався.
