Олександрові було 27 років. Він народився у місті Нова Каховка Херсонської області. Працював моряком. Із початком повномасштабного вторгнення рідне місто чоловіка окупували російські військові. Він мав чітку проукраїнську позицію, брав участь в мітингах проти загарбників, допомагав волонтерам, партизанив. Виїхавши із окупації, сімʼя оселилася в Києві, і Олександр влаштувався на завод металопрофілю, працював стропальником.
Згодом його призвали на військову службу. Спершу Олександр служив у 1-й окремій бригаді спеціального призначення імені Івана Богуна на посаді розвідника-сапера, а потім був переведений до 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Там він був майстром БпЛА. Нагороджений грамотою від керівника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирила Буданова.
«Ми тільки почали зустрічатись, як він пішов у свій черговий рейс. Я чекала його вісім з половиною місяців. Ми були такі щасливі разом у цій зустрічі... Але через два тижні почалась повномасштабна війна і Херсонська область була окупована буквально за години. Він – найбільш вірна та любляча людина, яку я обрала собі раз та на все життя. Я віддана йому навіки», – написала Марія Задорожня.
Поховали Олександра на Алеї слави Лісового кладовища в Києві.
У воїна залишилися дружина та батьки.
