Микола був родом із селища Чернелиця Івано-Франківської області. Закінчив місцеву школу й одразу пішов працювати, щоб допомогти мамі. Батько помер, коли він навчався в 11 класі. На дозвіллі любив риболовлю та полювання. У цивільному житті працював у ДСНС в місті Івано-Франківську.
У 2014-му чоловік вперше став на захист України та брав участь в АТО. Спочатку воював у складі 5-го батальйону ТРО «Прикарпаття». А в 2015-2016 роках був у 40-ій бригаді ЗСУ.
У 2022 році з початком повномасштабної війни, маючи бойовий досвід, Микола повернувся до лав захисників. Він був прийнятий до Національної поліції України, де проходив військову службу в 5-ій роті зведеного полку «Сафарі».
Захисника відзначили такими нагородами: «Знак пошани» від НПУ, «За честь та звитягу» та орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
«Коля був сміливий, рішучий, наполегливий, чуйний, справедливий, мудрий, витривалий, вірний. Він – найкраще, що могло трапитися зі мною в цьому житті. Він був моєю опорою, міцним ядром. Мої світанки починаються із думкою про нього і вечори завершуються ним, де б він не був, все одно завжди дуже близько у самому серці. Мій Герой, мій найдорожчий чоловік. Коля безмежно любив своїх дітей, заради них працював і жив», – поділилася дружина полеглого воїна.
Поховали поліцейського в селі Довге на Івано-Франківщині. Посмертно йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківська».
Вдома на Миколу чекали мама Надія, дружина Мар'яна, донька Софійка та син Тимофій.
