Григорій народився у селі Скалонівка Харківської області. Закінчив Зачепилівський ліцей. Працював експедитором. Любив природу, зокрема – рослини. Улюбленим хобі було вирощування власного саду. Мріяв купити мотоцикл та поїхати з родиною у подорож.
Коли почалася російсько-українська війна, Григорій брав участь у бойових діях на Донбасі. Був учасником АТО, за що отримав відзнаку. Під час повномасштабного вторгнення російських окупантів чоловік приєднався до лав 111-ої окремої бригади територіальної оборони. Був старшим оператором протитанкового відділення.
«Гриша був чудовою людиною. Він був чуйним і добрим. Завжди йшов всім на допомогу. Любив гумор, його історії та розмови постійно піднімали настрій всім. Григорій був майстром на всі руки, умів справити все, зробити будь-що, брався навіть за неможливе. Умів зробити те, що не кожному дано. Дуже полюбляв тварин. Виростив великий сад, біля якого обожнював поратися, це для нього було не тільки хобі, а ще як заспокійливе. Любив життя. Обожнював донечку і це було взаємно, адже вона – копія татка. Він так хотів ще сина-спадкоємця. Завжди говорив, що йому пощастило зі мною. Казав: «Ти в мене найкраща». У нього була чудова робота, його поважали колеги, а ще більше поважало керівництво. Коли його забрали на війну, він завжди говорив: «Хто, як не я. Я їду, щоб захищати свою родину». Він був ще такий молодий, ще жити та жити, дуже багато планів на життя було. Нам дуже не вистачає татка», – розповіла дружина захисника Катерина.
Григорія поховали у рідному селі.
Вдома на захисника чекали батьки, брат, сестри, дружина, донька, племінники.
