Руслан родом з села Ямна Івано-Франківської області. Навчався в Ідрицькому сільськогосподарському технікумі на ветеринара. Потім пройшов строкову військову службу. Працював будівельником, у вільний час не забував про свою професію за фахом. З юних літ захоплювався військовою справою та був вправним стрільцем. У мирному житті його часто кликали «майстром на всі руки», адже він міг виконувати будь-яку роботу по господарству та завжди був радий допомогти в будівництві друзям і знайомим. Обожнював тварин, особливо собак. Вважав, що пес – єдиний щирий друг людини.
З початком повномасштабної війни чоловік взяв до рук зброю та став на захист Батьківщини. Руслан служив у 76-му батальйону 102-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був головним сержантом стрілецької роти. Нагороджений відзнаками: «Золотий хрест» та «За хоробрість в бою».
«Тато був людиною слова та честі, ніколи не зраджував своїм моральним принципам та завжди допомагав всім, хто цього потребував в його оточенні. Зі згадок татових побратимів, він завжди йшов в бій першим, а повертався останнім. Завжди бракуватиме його позитивного настрою та слів підтримки в найпохмуріші моменти життя», – розповіла Наталія Галько.
Поховали Руслана в рідному селі.
У нього залишились дружина, син, донька та онук.
