Ігорю Ганущаку було 57 років. Він народився у Коломиї на Івано-Франківщині. Навчався у місцевій ЗОШ №1. Потім в училищі опанував професію столяра. Добре знав історію, входив до товариства «Коломияни», був активним майданівцем у 2004-му та 2014 році. Щиро вірив в українську самостійну соборну державу та прагнув її здобути. Брав участь у всіх акціях зі збереження національно-культурної спадщини Коломиї.
У перші дні повномасштабного вторгнення чоловік пішов до територіального центру комплектування, а через пів року його мобілізували до лав Збройних Сил України. Обіймав посаду командира взводу 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила. Боронив Україну в найгарячіших точках Донеччини. Двічі був поранений, та знову повертався на війну.
«Мій дядько був дуже голосним та яскравим, але одночасно скромним і непоказним. Багато сміявся, жартував. Любив гори і навчив мене любити архітектуру. Він любив Бога, дуже, і так щиро, усім серцем. Він був завзятий – власноруч з покійною бабцею побудували будинок. Любив життя, любив бути в центрі уваги, бути громадсько- та політично активним, мав свою думку, яку спокійно, твердо, виважено міг аргументувати. Ніколи не принижував та вмів зацікавити. Найбільше за все він любив свою доньку Настю. Вона для нього – увесь Всесвіт», – написала племінниця Леся Медведчук.
Поховали воїна на Алеї Слави у Коломиї.
В Ігоря залишилися донька Анастасія, брат Юрій, племінники, двоюрідні брати та багато друзів.
