Віктор Борисович родом з міста Гадяч Полтавської області. Закінчив Гадяцьке вище професійне аграрне училище. У мирному житті працював електриком. В юному віці грав на гітарі. Вільний час проводив удома, зокрема, з улюбленою племінницею.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік пішов на фронт, щоб захистити близьких та свій дім від ворога. Служив у 62-му окремому стрілецькому батальйоні (в/ч А4467) Збройних Сил України. Був командиром відділення.
«Найсвітліша людина в моєму житті, мій ріднесенький дядя. Раніше чекала його з роботи, тепер чекатиму все життя. Ніколи не забуду, люблю та буду любити. Буду памʼятати всі ті веселі дні, коли ти приїжджав. Ми дуже сумуємо за тобою, наш янгол-охоронець, наш Герой!» – написала племінниця загиблого Єлизавета.
Посмертно захисник нагороджений орденом «За мужність» lll ступеня.
Поховали військового в рідному місті.
У Віктора залишилися мама, брат і племінниця.
