Ян Френк Торторічі родом із міста Лейк-Форест, Каліфорнія. Він морський піхотинець США, капрал. Закінчив Тихоокеанський університет у Сіетлі. Працював рейнджером, а згодом став офіцером Імміграційної та митної служби США.
Ян значну частину свого життя займався реслінгом (боротьбою), здобувши численні перемоги. Він любив подорожувати, цікавився історією, біржею, архітектурою. У жовтні 2021 року Ян вперше відвідав Україну. Тут він зустрів свою дівчину, із якою планував майбутнє.
«Ян прожив насичене життя. Кілька разів подорожував Європою, маючи лише наплічник і спальний мішок. Його родина дізнавалася про місце перебування випадково, отримуючи фото з різних країн. Він вів простий спосіб життя, сповнений пригод, працював повний робочий день і сам оплачував навчання в коледжі, мав дуже мало боргів. Ян мріяв жити на тихій фермі в будь-якій точці світу. Він не дбав ні про предмети розкоші, ні про гроші. Ян жив враженнями і пригодами. Він був лише одного разу поранений, його контузило, але після одужання він продовжив воювати. Він був відважним, авторитетним воїном. У день трагедії він був поза службою. Пішов у піцерію в Краматорську поїсти. Загинув на місці. Його завжди пам’ятатимуть і шануватимуть як героя», – розповів друг загиблого Ед Флорес.
Ян був одним із перших іноземних добровольців, які вирушили на допомогу Україні, залишивши комфортне та безпечне життя в Америці. 15 місяців воював у складі групи військових «50/50» Інтернаціонального Легіону. Брав активну участь у боях по всій лінії фронту, включаючи Ірпінь, Миколаїв, Сіверськодонецьк, Бахмут, Кліщіївка, Запорізький та Миколаївський напрямок.
Ян мав чудове почуття гумору та спокійну вдачу, але у бою був безстрашним. Зі слів побратимів, він охоче зголошувався на нові завдання та прагнув бути першим у строю, тим, хто поведе в бій. Кулемет свій любив і ретельно доглядав. Ян планував залишитися в Україні та створити тут сім'ю.
«Ян не любив виставляти свої досягнення на показ. Усі свої добрі вчинки залишав анонімними. Навіть якщо він випадково щось говорив, то завжди доводив справу до кінця. Після 9 місяців боїв його команда з 16 чоловік скоротилася до 5, і тоді мій син вирішив, що залишиться, поки війна не закінчиться. На жаль, ми знали, що це може означати», – розповів батько Джон Френк Торторічі.
«Ян був найкращим. Мав силу, щоб упоратися з усіма завданнями. Не боявся висловлювати свою думку. Скромний. Завжди готовий простягнути руку допомоги. Він був емпатійним і добрим, хоча іноді був гострим на язик, особливо коли жартував. Ян прожив своє життя на своїх умовах, із вірою, гордістю, мужністю та честю. І покинув цей світ, борючись із найбільшим злом на Землі. Ян Френк Торторічі – ти моє світло, мій хоробрий морпіх. Для мене честь бути твоєю мамою», – написала Сочі Френк.
Поховали бійця 31 липня 2023 року на військовому кладовищі у Ріверсайді, Каліфорнія. У могилу поклали весільний рушник, який вишила його дівчина.
У загиблого бійця залишилися дівчина, рідні у США та друзі в Україні.
