Володимир народився в селі Люхча Рівненської області. Закінчив Березнівський лісотехнічний фаховий коледж. У 2002-му одружився, через 2 роки переїхав з коханою до села Рокитне рідної області. Працював лісником, а потім влаштувався на місцевий склозавод. У 2008 році закінчив Костопільський будівельно-технологічний технікум та здобув спеціальність оператора склоформувальних машин. У вільний час любив дивитись футбол. Цікавився політикою.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік приєднався до Збройних Сил України, адже прагнув захистити свою родину від ворога. Володимир служив у розвідці 68-ої окремої єгерської бригади.
«Він був найріднішим для нас, дуже нас любив. Таких людей, як він, дуже мало. Ми просили не йти, а чоловік сказав: «Хто піде, як не я, захищати своїх дітей? Одні повтікали за кордон, інші бояться туди йти, а я не буду сидіти чекати, коли до мене зайдуть і будуть хазяйнувати в моєму дворі, в моєму селі». Пішов, залишив п'ятьох дітей. Віддав життя за Україну і кожного з нас», – розповіла дружина загиблого Світлана.
Посмертно солдат Гаврильчик В.М. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника в селі Рокитне на Рівненщині.
Вдома на Володимира нього чекали дружина і п’ятеро дітей.
