Дмитро народився в селі Джурин Вінницької області. Закінчив Вінницький кооперативний інститут за спеціальністю «Товарознавство у митній справі». Працював на підприємстві, яке займається виготовленням продуктів дитячого харчування. Брав участь в АТО на Донбасі. Любив подорожувати, завжди намагався розвиватися. Обожнював читати твори українських письменників, улюбленим автором був Тарас Шевченко.
Під час повномасштабної війни чоловік воював за Україну у складі ЗСУ. Був навідником 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
«Після АТО Діма настільки зненавидів окупантів і їхню мову, що категорично відмовився від усього, де була згадка про росіян. Навіть пісні російською, які виконували українські артисти, він зненавидів. Діма був справжнім патріотом і Героєм своєї України. 24 лютого 2022 року, коли війська окупантів здійснили повномасштабне вторгнення, коли у всіх людей була паніка, шок і всі бігли до банкоматів, згрібали все з полиць супермаркетів, Діма пішов на перший автобус з Вінниці до Шаргорода, де перебував на військовому обліку. Майже з перших днів клятої війни Діма був на нулі. Він був вірним сином своєї країни, взірцем доброти та справедливості. Ти назавжди, брате, залишився у наших серцях добрим, усміхненим, життєрадісним, справедливим, а окупанти, як ти сказав, завжди будуть у нас на «мусі», – розповів рідний брат загиблого.
Поховали захисника у рідному селі.
У Дмитра залишилися мама Надія, брат Віктор і сестра Оксана.
