Олег народився і жив у Миколаєві. Здобув середню освіту. Працював на міському ринку. У 2014 році воював в АТО на Донбасі. Там познайомився із земляками, які згодом стали його близькими друзями. Повернувся до мирного життя і роботи. Був одружений, пара виховала доньок та вже бавила онуків. Чоловік понад усе хотів, щоб його рідні ніколи не дізналися, що таке війна.
Однак 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення. Вранці того дня Олег разом із друзями-побратимами з часів АТО вирушив до військкомату. Спочатку чоловіки стали бійцями 36-ої бригади морської піхоти, а потім перевелися до 53-ої окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Олег обійняв посаду командира відділення. Так вони знову опинилися на Донбасі, де всі разом і загинули.
«Прекрасний, турботливий чоловік і батько, люблячий дідусь. Завжди був майстром на всі руки», – зазначила дружина загиблого Наталя.
Посмертно Олег нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника на Корабельному кладовищі у рідному Миколаєві поруч із двома друзями.
Вдома на нього чекали дружина, дві доньки та онуки.
