Сергій народився в місті Астана в Казахстані. Жив на Одещині, у місті Південне. Опанував фах машиніста електропоїзда у професійно-технічному училищі. У мирному житті працював старшим машиністом вагоноопрокидувача. Захоплювався музикою та кінематографом, збирав колекцію музики та кліпів. До загибелі також був студентом Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, навчався за спеціальністю «Електротехніка та електротехнології».
Під час повномасштабної війни чоловік долучився до лав Збройних Сил України. Служив у військовій частині А4991, був стрільцем.
«Ми познайомилися, коли Сергій прийшов з армії (служив у Дніпрі, війська ППО). Я тоді ще сказала з посмішкою: «Ти мою мрію зруйнував, бо я завжди хотіла хлопця чекати з армії». За 30 років після нашого весілля, коли почалося повномасштабне вторгнення, він пішов 24 лютого, сказавши: «Бачиш, я виконую всі твої мрії». І так дійсно завжди було: щире кохання і підтримка впродовж всього нашого життя! Справжній чоловік і друг, люблячий батько, мужній і сильний, розумний і з чудовим почуттям гумору. Любив життя, чекав на онуків, мріяв і виконував усі обіцянки. Завжди був поруч, поруч і залишився у нашому серці», – сказала дружина захисника.
Поховали Сергія в місті Південному.
У нього залишилися дружина Наталя, доньки Крістіна та Катерина.
