Олег родом із села Сурсько-Михайлівка Дніпропетровської області. Мав незакінчену вищу освіту. Займався виготовленням виробів з дерева, шив чохли на ножі та пістолети. Це було для нього і заробітком, і улюбленим хобі.
З 2016 року чоловік служив у ЗСУ за контрактом. Брав участь в АТО/ООС на Донбасі. Повномасштабне вторгнення зустрів разом із побратимами. На той момент Олег обіймав посаду старшини батареї зенітно-ракетного дивізіону одного з підрозділів.
«Був ініціатором, любив свою батарею і побратимів, робив усе для хлопців, вони були однією сім’єю. Я навіть з ним через це сварилась. Казала: «Ти забагато робиш для них, адже в тебе теж є ми, ти нам теж потрібен». Не вистачає слів сказати і написати, як сильно я і діти його кохають, як син щоразу дивиться у вікно і чекає на тата…» – розповіла дружина загиблого Анна.
«Справжній воїн, син, чоловік, батько, друг, побратим, хороша людина! Він поліг за нашу Україну. За кожного з нас! Олег назавжди залишиться у пам'яті кожного, хто хоч раз з ним спілкувався. Вічна та світла пам'ять нашому Олегу. Нехай Господь обере для нього найм'якішу та найзручнішу хмаринку», – написала Олеся Кузьменко.
Поховали захисника в селищі Надіївка на Дніпропетровщині.
Вдома на нього чекали батьки, дружина і двоє дітей.
