Микола народився у селі Рівне Вінницької області. Після школи навчався на маляра-штукатура. В 1992-му переїхав у село Надіївка на Херсонщині, де створив сім’ю. Заробляв на життя будівельними й ремонтними роботами. Потім влаштувався на роботу в місцеву школу.
«Він був золотою людиною. Завжди був поряд і підтримував. Вів здоровий спосіб життя. От щось викопати, побудувати, відремонтувати – всім у селі допомагав. Ще захоплювався риболовлею. Кожен тиждень їздив і без риби ніколи не вертався. Микола і батьком був чудовим, ніколи доньці ні в чому не відмовляв. Коли вже народилася онучка, часто їздив до них у Миролюбівку. Возив гостинці, спілкувався з онучкою, допомагав доньці. А ще у нас була традиція – ми обов'язково на вечерю збиралися за родинним столом», – розповіла дружина Валентина.
З початку російсько-української війни в 2014 році Микола став на захист Батьківщини. Воював на Донеччині у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. За рік повернувся додому.
Збирався знов піти воювати, але рідні вмовили залишитися вдома. Та в 2020-му чоловік все ж підписав контракт зі 124-ю окремою бригадою територіальної оборони. В її лавах і зустрів повномасштабне вторгнення. Обіймав посаду стрільця.
«Вранці 1 березня я йому зателефонувала, спитала, як справи. Він важко дихав. Сказав: «Все добре. Мені нема коли розмовляти». І все, дзвінок перервався. Після цього намагалася додзвонитися, але зв'язку вже не було», – пригадала останню розмову з чоловіком Валентина.
За кілька днів вона побачила фотографію загиблого Миколи. Дізналася, що його поховали на кладовищі Геологів у Херсоні. Майже через 40 днів після загибелі дружину попросили прибути на впізнання. Їхали до Херсону через російські блокпости, а за пару днів уже повертались із труною. Окупантам тоді довелося сказати, що Микола помер від коронавірусу: якби вони дізналися, що везуть оборонця Херсона, розстріляли б усіх, хто був у машині.
Миколу Гончара нагородили медалями «Учасник АТО» та «За участь в антитерористичній операції». Посмертно йому надали звання «Почесний громадянин Херсонської міської територіальної громади» й відзначили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали захисника в селі Надіївка на Херсонщині.
