Роман народився в селі Марківці Чернігівської області. Жив у місті Бровари на Київщині. Закінчив автотранспортний технікум. Відкрив СТО. Обожнював свою роботу, оскільки мав до неї хист. У вільний час любив готувати вишукані українські страви, після війни хотів відкрити шинок з гончарною майстернею. Захоплювався підводним полюванням.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік вирішив стати на захист Батьківщини від окупантів. Приєднався до лав 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Був стрільцем-санітаром.
«24.02.2022 о 5-й ранку ворог підло увірвався в наш мирний сон, у наше сімейне щасливе життя, розбудивши вибухами, за якими мій чоловік, вскочивши у кросівки, погнав до військкомату... Відданий син козачого роду твердо дав єдину відповідь на запитання про війну: «Тіло – Неньці-Україні, душа – Богу»… Я завжди називала його світлом моїх очей, і до кінця моїх днів на землі Ромочка – світло очей моїх. Моя душа навіки з його душею єдина. Я щиро вдячна вищим силам, що дали мені 20 років жіночого, сімейного щастя мати найкращого в світі друга, коханого, мужа. А тепер, він – мій Ангел», – розповіла дружина загиблого Юлія.
Поховали воїна на Алеї Героїв у рідному місті.
Вдома на Романа чекала дружина.
