Вадим родом із села Шевченка Полтавської області. Навчався у Халтуринській загальноосвітній школі I-III ступенів та Карлівському ПТУ. Жив у селі Шевченківка. Працював різноробочим. Мав багато планів і мрій на життя, але не зміг залишатися осторонь, коли в країні тривала російсько-українська війна.
Під час повномасштабного російського вторгнення Вадим воював проти окупантів у лавах Збройних Сил України. Був бійцем 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Обіймав посаду кулеметника.
«Ми навчались в одній школі. Вадим був прекрасною людиною. Товариський, порядний, завжди готовий допомогти, вислухати і дати слушну пораду. Дуже приємна людина, від якої завжди віяло теплом і добром», – розповіла знайома загиблого.
«Він подумав про всіх, окрім себе. Врятував всю бригаду, стріляючи до кінця. Та його не врятували… Вадим був найщирішим і найдобрішим, ніколи не скаржився на життя. Таку позитивну людину потрібно ще пошукати», – сказала сестра бійця Руслана.
Посмертно старший солдат Забара В.Ю. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника в рідному селі.
У Вадима залишилися батьки, дві сестри, наречена і син.
