Владиславові було 23 роки. Він народився в Житомирі. Здобував фах психолога в Київському столичному університеті ім. Бориса Грінченка. У цивільному житті працював заступником директора магазину Jysk в ТРЦ «Гулівер» у столиці. Цікавився автомобілями, веб-дизайном, мистецтвом, грою на гітарі, коміксами та фентезі.
Під час повномасштабної війни служив у 80-їй окремій десантно-штурмовій бригаді на посаді навідника. Нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест».
«Владислав був моєю опорою в усьому. Добрий, справедливий, завжди штовхав мене вперед і не давав стояти на місці. Повторював, що у мене все вийде. На його підтримці та допомозі тримались усі ми – я, його родина, друзі. До нього приходили за допомогою та порадою. Це – унікальна людина. За 23 роки він встиг більше, ніж дехто з людей встигає за все своє життя», – розповіла дівчина Юлія Михайлова.
Поховали бійця в Житомирі, на Смолянському військовому кладовищі.
Вдома Владислава чекали батьки, брат і дівчина.
