Олексій Горбунков народився в Полтаві. Ще дитиною разом із батьком переїхав до селища Нові Санжари, де й закінчив 9 класів місцевої школи.
«Був життєрадісною дитиною, ставив багато запитань і уважно слухав відповіді. Цікавився своїм родоводом. Умів товаришувати, тому й мав багато друзів», – розповів батько Григорій.
Після закінчення школи Олексій вступив до Полтавського центру професійно-технічної освіти, де опанував професію механіка. Працював у місцевому лісництві. У 20 років підписав перший військовий контракт. З квітня 2016-го хлопець служив у 36-й окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського, а потім у 503-му окремому батальйоні морської піхоти. Брав участь у боях під час АТО та ООС на території Луганської та Донецької областей.
«У 2018 році Льоша одружився в Маріуполі, а по закінченні контракту у 2019-му повернувся додому з дружиною при надії. У серпні він став батьком чарівного хлопчика Макарчика. Працював у місцевому філіалі «Полтаваобленерго». Але думками завжди був з побратимами, часто з ними зідзвонювався», – сказав батько.
У квітні 2021 року Олексій Горбунков знову підписав контракт і долучився до 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади в/ч А2962. У 21-му окремому мотопіхотному батальйоні він обіймав посаду заступника командира бойової машини, навідника-оператора другого механізованого відділення першого механізованого взводу першої механізованої роти.
«Планував влітку 2022 року приїхати додому у відпустку. Дуже часто ми переписувалися, за можливості телефонували. А потім розпочалася повномасштабна війна, яка змінила наше життя. Останній раз ми розмовляли 2 березня, після цього син вже не виходив на зв'язок. Ми, дивлячись на ті події, які відбувались у Маріуполі, очікували вісточку від нього. Відтоді почалось наше пекло. Думали, хоч би був живий. І так довгих 5 місяців переглядали кожне фото, відео полонених. Зі страхом переглядали фото загиблих.
Заяви в поліцію, здача тесту ДНК, дзвінки до Червоного Хреста, на всі гарячі лінії, друзям, побратимам, всім, кого знали. В середині червня мені написали знайомі з Маріуполя, що у них погані новини – Льоша загинув. Підтвердження не було, тому у нас лишалася маленька надія. Але все рухнуло, коли нам подзвонили з місцевого військкомату у липні 2022 року – їм прийшло сповіщення про загибель Льоші.
Підтвердження з Київського міського бюро судово-медичної експертизи, що військовослужбовець в/ч А2962 потрапив до них у результаті обміну тілами загиблих з Маріуполя, а саме з заводу «Азовсталь». І в результаті ДНК-експертизи було встановлено особу. «Вантаж 200» було написано на авто, яке ми зустрічали саме в Льошин день народження 24 липня 2022 року», – розповів батько Григорій.
Героя поховали з усіма почестями 26 липня 2022 року в селищі Нові Санжари.
Вдома на Олексія чекали батьки, дружина та син.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
