Микола народився у селищі Гребінки Київської області. Здобув середню освіту в місцевому ліцеї. Любив риболовлю, зброю і захоплювався військовою справою.
У 2018 році тоді ще 18-річний Микола приєднався до Збройних Сил України. Служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Боронив незалежність України, виконуючи бойові завдання на території ООС.
Під час повномасштабного вторгнення разом із побратимами продовжив захищати Батьківщину від російських окупантів. Воював на посаді заступника командира бойової машини – навідника-оператора механізованого відділення.
За життя Миколу нагородили відзнакою Президента України «За оборону України», а посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
«Такої доброї людини я ніколи ще не зустрічала. Він мужньо переживав всі негаразди та стресові ситуації на війні, в будь-якій ситуації залишався на позитиві. Я захоплювалась тим, який він професіонал своєї справи і як багато він всього зробив для нашої країни. Мріяв про свою сімʼю і дуже сильно хотів донечку, але за два тижні до розпису загинув», – розповіла наречена воїна Наталія.
Поховали героя в рідному селищі.
У нього залишилися батьки, троє братів, дві сестри та наречена.
