Андрій народився у місті Фастів Київської області. Жив у столиці. Закінчив Київський національний університет будівництва і архітектури, здобув спеціальність керівника будівельних об'єктів. Працював на приватних підприємствах. Цікавився майструванням і будівництвом. Любив поезію, кулінарію, сноубординг, танці, авантюризм, блогерство.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік прийняв рішення захищати свою землю. Спочатку вступив до лав батальйону «Карпатська Січ». Брав участь в обороні Києва та області. З кінця березня 2022-го служив у 5-му окремому штурмовому полку на посаді гранатометника, боронив Луганщину і Донеччину. З вересня воював у складі 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат» 56-ої ОМПБр ЗСУ. Був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест».
«Ми зростали разом, Андрій був важливою частиною мого життя. Він не був військовим, однак з 25 лютого під час повномасштабного вторгнення став ним. Уся родина надзвичайно ним пишалася та пишається. Панченко Андрій – це легенда ЗСУ. Легенда, якій трішки не вистачило часу, щоб люди дізналися про нього!» – написала двоюрідна сестра Тетяна Войтенко.
Вона поділилася 10 фактами про Андрія:
- Позивний Батя йому дали через рішучість і вміння брати на себе відповідальність.
- Зі слів побратима Баку, не маючи нічого, крім автоматів, в очікуванні російських танків, розуміючи, що зупиняти їх нічим, Андрій вирішив зупиняти їх гранатами.
- Двічі залазив у палаючі будівлі в Ірпені, щоб дістати цінні документи.
- У червні 2022-го брав участь у боях під Лисичанським НПЗ. Під час заходу бронетанкової групи ворога «Вагнер» на позиції взяв командування на себе і вивів групу бійців для збереження особового складу.
- Наприкінці липня брав участь у боях за Вуглегірську ТЕС, де знову героїчно вивів групу бійців.
- Стримував окупантів в Пісках. Завдяки Андрію та його побратимам російські терористи не змогли прорвати оборону та зайти в тил до захисників Авдіївки.
- Пройшов шлях «гранатометник-інструктор-командир відділення-командир взводу».
- Відбивав штурм Вугледара, на зачистку відправився вже на чолі свого взводу. Здійснені ним операції як командира – частина роботи батальйону «Сармат», яку відзначив Володимир Зеленський.
- Після прийняття позицій в Бахмуті, став спікером Національного марафону «Єдині новини» на Бахмутському напрямку.
- Врятував життя багатьом військовим, витягуючи їх з поля бою. Отримав 3 поранення і міг спокійно повернутися додому через інвалідність, однак стояв до кінця!
«Боєць, ти живий навіки! Дякую, що мав силу духу! Дякую, що був воїном! Навіки в строю! Навіки 25!» – додала Тетяна Войтенко.
Поховали воїна в селі Паляничинці на Київщині.
В Андрія залишилися батьки, рідний брат, дружина, донька, бабуся, інші рідні, друзі та побратими.
